Сидимо на дачі. Якось катастрофічно летить час - нічого не встигаю робити, та і не роблю нічого такого, чим би можна було пишатись. Так, раз а день готую їсти, займаюсь малим, по-троху працюю, цілий день щось жую - треба зупинятись, а то не буду влізати в останні шмотки(. Іноді щось дивлюся по ясчику - особливо коли на дворі дощ. От зараз, наприклад, Зоряний пил.

Але відчуття на диво ніякі, хоч тут і красиво і взагалі - не вистачає руху, навіть в порівнянні з моїм львівським буттям де я як равлик пересуваюсь повільно і на невеликі дистанції. Не вистачає спілкування. До Києва сильно не наїздишся - я, правда, і не пробувала. Але мені і не хочеться - якийсь повний ступор.
Малий у діда - так хоч з ним був якийсь двіж, він мене танцювати вчив)
Читати не хочеться. Японські кросворди навіть якщо б хотілось, не вийде - олівець зламався.

Вобщім, балувана істота. Я в курсі. Просто люблю, коли все на своєму місці. І я в тому числі...)

і ще, цікаве сьогодні прочитала.
Українське мажорство становить собою схоже поєднання чинників. По-перше, спроби забути своє неаристократичне походження. По-друге, підсвідомий страх, що багатство в будь-який момент можуть боляче відібрати інші, які понаїхали. По-третє, хро­нічне роздратування від невідповідності їхнього побуту вигаданій голлівудській картинці. Ну і сексуальність, точніше — її особлива мажорська форма.