втім, якщо не любите танці, можна просто закрити очі і слухати, слухати, слухати...

ті хто не поїхав з нами до Вінниці слухати Бурдон - ви півжиття втратили! тому що це було прекрасно)***

тільки що залипла перед екраном ясчика, побачивши кліп Віа-Гри "Анти-гейша". ну до чого дурна пісня, але мммммммммммм...... ну, Надя!.....

якщо не бачили - тутка є

Сьогодні Рості два місяці - і я зробила йому подарунок - купила собі кофтинку для годування)
отаку)

(на фото не я, якшо шо)

вона дуже приємна на дотик і капєц яка зручна) *задоволено урчу*

А все таки, найбільше щастя - коли діти СПЛЯТЬ))))))))))))))))))))

Про зря вля бля сдине мраш деня про зря вля бля бля вля!
:)*************

А я собі купила довгу легеньку індійську спідницю і буду файна дівка)

Для пущєй файності треба було б трошки схуднути: жерти поменше печива і сухарів, побільше рухатись. Я подумаю над тим. Завтра. Як Скарлетт О"Хара)

В рамках святкування дня Св. Патріка


ми купили зелений візочок)*


Дуже хочеться на пиво і навчитись ірландських танців) думаю, що скоро... ;)

всього 5 годин. для мене це практично ніщо... тому тепер сиджу. дуплю. намагаюсь працювати. ха ха. наївна. очі злипаються. мозок у відключці. щоб хоч якось привести себе до ладу ДУЖЕ голосно слухаю Пропалу Грамоту, Братів Гадюкіних і Мертвого Півня %) інтуїтивно підспівую, не дивлячись на сомнамбулічний стан. Цікаво, після 10 разу прослуховування "Сови" сусіди прийдуть мене вбивати? якщо так - ключі лишу під килимком, заберіть, будь-ласка, дитину зі школи)

Доречі, ніхто не в курсі - "Гонор" вже вийшов? очінь хочеться.
А ще очінь хочеться абрикосового соку (піду наллю). І літа (з цим складніше - налити нема звідки).

Про те, що хочеться спати - тсссссссссс...

А ще я прочитала Льосу (2 шт.), Паасилінну, Пиркало, а зараз застрягла десь посередини Кияновської.

А, доречі. Як називається музичний інструмен на якому Паша грає в "Сові" і "Довбуші"? рабаба? Подаруйте мені такий - я зроблю коханому чоловіку дірку в голові)

П.С. Знайшла губну гармошку. Як добре, все таки, що хтось сьогодні працює не вдома ;)

Всіх люблю)* На цьому все. Поки що.

U2 3D - це ментальний оргазм!

Сподіваюсь, я колись почую наживу як валить соляки Едж, а Боно волає with or without you...
:)*



І ще подумалось, що мало хто з груп, що утворились на початку 80-х і гриміли на весь світ (ті ж DM, the Cure - я не виходжу за межі свого смаку) зміг би зіграти на такому рівні і з такою віддачею. Після майже 30 років існування бути на сцені дітьми, що щиро бавляться, балдіють, отримують задоволення від того, що відбувається. Яке обличчя у Еджа, коли він бере до рук черговий інструмент... які очі у Боно, коли він дивиться на людське море, що тягне до нього рученята, як до месії... ех. Якби цивілізація безслідно загинула і все, що від нас лишилось - це ось цей фільм про концерт в Буенос-Айресі - істоти, що прийшли б нам на зміну 100% вирішили, що це БОГИ. І мали б рацію)

Щойно отримала прекрасну вітальну листівочку від Христі (povitrulya). Сонце - віриш-не віриш - розчулила)*** Дякую тобі!
Бажаю навзаєм веселих свят і щасливого нового року!

Як буду в Києві, треба не забути сходити в галерею Гапчинської... може, хтось захоче скласти компанію?)))



А ще у Львові сьогодні сніг. Це все Тітка Вітка начарувала)*

Вчора був прекрасний виступ Бурдону, кусайте собі лікті і інші органи тіла, хто полінувався піти!
У Лєша був рецидив фестивального синдрому - тому він гоцав перед сценою весь концерт. Гоцав в своєму стилі) Я так розумію, спочатку музикантів то дратувало і дивувало, а потім звикли) Бо він же від чистого серця - від любові)
Нові пісні прекрасні! Дануся - просто сонечко!)*
Вобщім, Бурдон - ю мейд май дей і ще багато, багато днів)



Відео - згадка про шешорську презентацію альбому "Тайстра Чугайстра" 8)

На виделці в дискусії про культ ТГШ цитують книгу, співавтором якої є я. Ба більше - цитують саме мою статтю про масонів в Україні) (на третій сторінці дискусії)
Це момент оф глорі) Хай це і не мої власні дослідження, а обробка доробків кількох істориків... але мета книги - популяризувати. І я вважаю, мета досягнута!)

Я давно вже примітила етнічний, хіпарський просто одяг від Мокші. На цьогорічних Шешорах купила собі червону спідничку - чи не найулюбленіша одежинка з тих, що я маю зараз. я в ній навіть заміж виходила) Тепер планую ще придбати щось тепленьке ;)
Так що, кому не байдужий неординарний одяг - бігом приєднуватись до спільноти moksha_in_ua і замовляти красиві речі) чи просто дивитись на них і надихатись НЕ бути офісним планктоном на вигляд, якщо ви не є ним у душі)

Форум цього року був сумбурним - встигнули в порінянні з минулим роком не так вже і багато: в суботу женитися ;), послухати Андруховича і ніч поетів і музики (тупо жииииир... %))(не всю а половину), а в неділю - подискутувати про жовту пресу, послухати гіпертекстові читання (Таня Савченко - ми чекаємо на твою книгу!!!) і дивовижний Раскардаш Оркестра :)* і наритуалитись досхочу). Час від часу зазирали в Мазохі-кафе і на виставку "Всі балерини потрапляють до пекла" в музеї ідей %)
Сьогодні, здається, не підемо на "Армію світла" - кажуть, Кость Москалець в лікарні((( Проводити без нього його ж творчій вечір - тупо...

UPD. Забираю назад свої слова про тупість! Концерт був дивовижний) Я думаю Кость Москалець дуже б тішився від побаченого і почутого. Але сподіваюсь, що і на відстані він відчув радість людей від того, що він є і безмежну вдячність за творчість)* Влучно сказав Тарас Чубай - рідко коли побачиш такий аншлаг на творчому вечорі поета, мало того, що живого, та ще й відсутнього) Одужуйте, шановний поете!

А взагалі, є кілька нових книжок, вартих прочитання, є такі, які просто приємно мати на полиці і час від часу гортати... і все нічого. аби ж то не було так холодно. втім, про це мій попередній пост...

і я пишу свої асоціації про такі поняття:
1. історичний музей
ух... це вдаваний спокій, бо місце насправді на диво живе. старовинні карти, що зберігаються як макулатура, але від того щастя їх віднійдення ще більше. відділ феодалізму - найприємніші екскурсії, особливо якщо мені давали дитячі групи - як з ними можна було спілкуватись! що розповідати! і як захоплено вони дивились на обладунки, старовинні грамоти тощо. місце, яке прихистило мене на шість років і якому я страшенно вдячна за те, що воно було) і навіть трошки сумую...

2. friday, I'm in love
так вже історично склалося, що саме п"ятниця була тим днем, коли ми могли бачитись найбільше) тому її чекали, як манни) а пісня стала уособленням радості від існування п"ятниці)

3. Лєшек
моя надія. і любов.

4. Сергій Жадан
"Депеш мод" - перший твір так зв. "сучукрліту", що закохав мене у себе. Хор монгольських міліціонерів ім. Степана Галябарди змінив моє життя)

5. Львів
Мрія, яка справдилась. Тепер вчусь у ній жити)

6. червоні мешти
:) це була ще одна мрія... така прОста, бабська. коли я була ще бідним аспірантом і музейним єнотком, споглядала на червоні мешти, що коштували половину заробітної платні і все мріяла їх мати. а натомість купила книгу "Україна на стародавніх картах") Напевно Н.К. щось таки до мене мала - мешти теж незабаром з"явились. так що я тепер і з книгою, і в червоних мештах) люблю носити їх зі смугастими гольфами)

7. Немі
тут, насправді, асоціації тільки з аватаркою, яку мені подарували)

Якщо комусь в цей суботній вечір також нема чим зайнятись - відмічайтеся у коментах, дам вам 7 понять, з приводу яких ви зможете висловитеся у своїх щоденничках)

Цього року вони були різні. Дуже приємні)* Очікувані, оригінальні, розумні, ностальгійні, ароматні, м"якенькі... а малий подарував мені кульчик для пірсингу, пупок проколоти. Отже, не така я в його очах стара шкапа ;)

Елвіс відлетів, але обіцяв повернутися)

Поки намащувала торт кремом, згадала, як в дитинстві, коли мама пекла щось смачненьке, ми з сестрою завжди крутились поруч, з надією отримати облизувати взбивалки від міксера) нам пощастило - їх було дві - тож вистачало кожній) але справою честі було вихопити ту, на якій більше крему))) чи боротись за право облизувати до блиску миску, в якій збивали крем)
зараз, я зробила архіправильний хід - зробила подвійну порцію крему, тож вистачило і на накуштуватись, і на торт))) правда, ніхто зі мною не сперечається за крем... малий у бабусі, сестра, здається, вже не дуже цікавиться солодощами) так що все щастя мені ;)
а взагалі, це дуже не добре, що люди стали менше пекти всякі смаколики самостійно. втратили частину затишку... може, трохи архаїчного, але дуже важливого.
Затишку, що пахне свіжеспеченими булочками і родинним щастям)